ГоловнаПРО ГУІсторія становленняУстрій та грошове забезпечення пожежництва Львова наприкінці 19-го та на початку 20-го століть
 Версія для друку
 
Устрій та грошове забезпечення пожежництва Львова наприкінці 19-го та на початку 20-го століть

 

13.jpg   Суттєве поліпшення умов праці та відпочинку пожежників якоюсь мірою сприяло і спаду кількості пожеж. Так, за даними статистичного бюро, у 1902-му році у Львові спалахнуло тільки шість пожеж. Але проблеми усе ж залишались. За кілька десятків років для пожежної служби столиці краю не було придбано жодної помпи, драбини чи воза, хоч уся організація корпусу перебувала на тому ж рівні, що й у сімдесятих роках 19-го століття. Тим не менш “фахова” комісія зробила тоді висновок, що львівська пожежна охорона є ідеальною, а тому більше нічого не потребує.
   На противагу цим твердженням Юзеф Житний на цифрах і фактах довів, що у порівнянні з колегами із європейських міст львівські пожежники на початку 20-го століття опинилися чи не у найгіршому становищі… Якщо, наприклад, денна платня пожежного у Кракові становила 2 крони, Відні – 2,8, Мюнхені – еквівалент 3,32 крони, Берліні й Вроцлаві – 4 крони, то у Львові – тільки 1,36 крони. Термін служби сягав у Німеччині 25 років, Відні – 30, а у Львові – 36 років. У Львові, Кракові, Відні пожежникам не дозволялось одружуватись, але за кордоном одружені мали пільги. Вільні від служби особи могли вільно залишати (а у Відні навіть були зобов’язані) місце розташування служби у цивільному одязі.
   Сповіщення про пожежі у Львові здійснювалося надзвичайно примітивно. Той, хто виявив вогонь (таку пильність проявляли здебільшого поліцаї, оскільки за кожне повідомлення отримували додатково до платні 6 крон), поспішав до телефону в приватному помешканні, бо громадських телефонів украй мало. Навіть при найбільш сприятливому збігові обставин (якщо квартира з телефоном була поруч і не доводилось довго пояснювати власникові мету порушення його спокою) витрачалося не менше п’яти таких дорогоцінних хвилин.
   У 1906-му році у Львові всього налічувалося 25 телефонів із надписом “телефон пожежний”. З них сім містилися на рогатках при в’їзді до міста, і тільки 18 були розкидані по дільницях. Не мали змоги користуватися громадськими телефонами жителі околиць, що поступово формувалися як промислові зони. Навіть на Янівській дільниці, де з давніх часів розташувалися склади збіжжя, сіна, млини, працював тільки один телефон.
   Пожежний пост на ратуші не завжди міг вчасно виявити вогонь у тумані і при заметілях. Крім того, Замкова гора затуляла Жовківське передмістя. А виявити пожежу всередині будинку цим архаїчним способом можна було лише тоді, коли вогонь виходив на поверхню. В такому разі про вчасний порятунок не могло бути і мови.
14.jpg
   У 1906-му році загальна чисельність пожежників у Львові становила 65 чоловік. Для порівняння: у Кракові – 60 чоловік, Відні – 590, Мюнхені – 170, Берліні – 739, Вроцлаві – 240.
   Проте, хоч не поспіхом, але магістрат почав проявляти інтерес до проблем пожежників міста. У листопаді 1906-го року комісія у справах міської пожежної охорони прийняла рішення поповнити пожежний парк двома парово-ручними помпами по 6100 корон кожна, одним універсальним возом, барабаном для рукавів, іншим дрібним знаряддям. Ця ж комісія доручила магістрату підготувати карту наявних гідрантів для полегшення їх, пошуку у разі пожежі.
   Крім цього, міська рада запропонувала ініціювати реорганізацію пожежної охорони і вперше торкнулася питання закупівлі для міста пожежного автомобіля (4 січня 1907-го року).
   Завершився 1906-й рік ще однією значущою для міста та його вогнезахисників подією. 26 листопада повністю перейшов до власності Львова кінний трамвай. Отже, відпала потреба сплачувати за коней Трієстанському товариству, які, крім усього, мали сумнівну тягову спроможність.
   У червні 1907-го року міська рада ухвалює збільшити чисельний склад пожежної варти до 76-ти чоловік. Окрім того, було підвищено заробітну платню сержантам і пожежникам, через що бюджетні витрати на пожежну охорону зросли до 18163-х корон. Отож, щорічна платня пожежників виглядала таким чином: кожен із 20-ти пожежників другого (найнижчого) класу щороку отримував 648 крон, 1-го класу (усього 40 чоловік) – по 720 корон, двоє старших пожежників другого класу – по 750 корон, а також дві доплати за 4-річну службу по 150 корон, четверо старших пожежників першого класу – по 800 корон та дві доплати за чотирирічну службу по 176 корон, два молодших сержанти – по 1000 корон і дві доплати по 216 корон, троє старших пожежників – по 1200 корон і дві доплати по 252 корони. Усі вони забезпечувалися житлом, паливом та мундиром.

 

    Твіт