ГоловнаПРО ГУІсторія становленняВступ
 Версія для друку
Вступ
 
З 1381-го року, коли пожежа повністю знищила споруди Львова, й аж до першого поділу Речі Посполитої, за яким стародавня столиця Галицько-Волинського князівства відійшла до володіння Австро-Угорського монарха, в літописах міста згадується 14 великих та спустошливих пожеж. Історики стверджують, що у середньовіччі не минало і десятка років, щоб вогняна стихія не знищувала якщо не ціле місто, то принаймні його квартали, забираючи життя мешканців. А все тому, що сама забудова стародавнього Львова сприяла поширенню вогню. На відносно невеликій території міста, оточеній подвійним захисним муром, будівництво проводилося у надзвичайній тісняві. Тільки за так званим «прусським муром» лише зрідка будівлі зводились з каменю. Але й тоді великі будинки обліплювалися дерев’яними флігелями, прибудовами, комірками, закапелками. Тож за найменшого недбальства при поводженні з вогнем їх поглинали і спопеляли пожежі.
1.jpg
   Що очікувало міста з подібними забудовами, ще раз засвідчила історія того ж Львова. 3 червня 1527 року пожежа повністю зруйнувала готичну твердиню міста, ставши своєрідною межею двох архітектурних епох – готичної й ренесансної.
  Функції органів влади багатьох міст середньовічної Європи визначало німецьке або магдебурзьке право. Польський король Казимир ІІІ надав його Львову своєю грамотою 17 червня 1356 року, чим забезпечив місту правову автономію та певні привілеї. Одним із головних було право користуватися власним адміністративним статутом для підтримування порядку в місті, яке також підтвердив король Казимир ІІІ 28 грудня 1360-го року.
   З цього первісного юридичного кодексу бере початок протипожежна юриспруденція, засадничий фактор організації захисту від вогню надбання міщан і міста. Успіх у рятувальних акціях вбачався, передусім, у колективних діях сусідів та небайдужих до чужого горя: ”Якщо під час пожежі, або коли несподівано спалахне вогонь, і будинок якогось міщанина вищезгаданого міста буде зруйнований або пошкоджений, міщани-сусіди, що живуть у цій частині міста, куди вогонь також може сягнути, повинні помогти та надати підтримку при відновленні та відбудові цього пошкодженого будинку. ”
   Магдебурзьке право передбачало такі постулати запобігання пожежам:
- затвердження міською радою “вогневого порядку” і суворе його дотримання;
- запровадження на вежі ратуші цілодобової сторожі, яка у випадку пожежі повинна сповіщати про лихо і вказувати напрямок, де воно трапилося;
- кожне місто, залежно від величини, повинно бути поділено на дільниці під контролем суперінтендантів. У їх обов`язки входить піклування, аби всі спроможні брали участь у рятувальних акціях. Хто ухилявся від цього обов`язку, підлягали суворому покаранню;
2.jpg
- мешканці кожної дільниці повинні знати свої обов`язки на випадок пожежі і мати відповідні знаряддя, із якими прибувають на пожежу;
- кожен будинок повинен мати в постійній готовності засоби гасіння вогню.
   Аналогічне знаряддя слід зберігати у ратуші. До підпалювачів, які спричинили пожежу з метою пограбування майна, застосовували найсуворіші покарання, включаючи і кару смертю.
    Твіт